Випробування анкерів на виривання в цегляній кладці та кладці з блоків

Анкери в кладці зазвичай потребують випробувань, оскільки дані виробника або умови ETA часто не охоплюють цеглу чи блоки, що використовуються на об'єкті. Випробування для визначення допустимого опору рідко потрібні в бетоні, де BS 8539:2012+A1:2021 рекомендує анкери з Європейською технічною оцінкою (ETA). На практиці вони потрібні переважно в кладці.

Випробування не потрібні, якщо анкер має ETA для відповідної категорії кладки, а камені на об'єкті щонайменше такі ж міцні та щонайменше такі ж великі, як зазначено в ETA. Якщо вони слабші або менші, випробування необхідні. Див. коли потрібні випробування на об'єкті.

Встановлюйте випробувальні анкери в суцільне тіло цеглини чи блока, подалі від розчинних швів і на достатній відстані від країв стіни, як рекомендує BS 8539, пункт 5.3.3.3.2.

Іноді робочі анкери неминуче потрапляють у шви: штукатурка може приховувати ряди кладки, або схема отворів кронштейна може з ними не збігатися. У такому разі порядок дій наведено на рисунку 7 того ж пункту.

На оштукатуреній стіні, де шви не видно або неможливо утримати анкери в межах цеглин, проєктувальник може встановити Ω = 0.75 і доручити випробування в суцільній цеглі. Випробувальне навантаження ділять на Ω, тож воно зростає й охоплює робочі анкери, що опиняться у швах.

На цегляній кладці ставте опори моста на цеглини навколо тієї, у якій встановлено анкер. Так випробовуються й шви навколо цеглини з анкером, тож м’який або старий розчин чи цеглина, розхитана інтенсивним свердлінням, проявляться в результаті.

У блоковій кладці розміщуйте найближчу опору на відстані щонайменше 1,5 × hef від анкера, де hef — ефективна глибина анкерування. Менший міст можна використовувати з коефіцієнтом αdist за умови, що відстань між його опорами adist перевищує 1,5 × h_ef; інакше використовуйте ширший. Див. вибір моста.

На пустотілій або дірчастій цеглі розташовуйте опори під кутом так, щоб жодна з них не стояла вздовж ряду отворів.

Під час контрольних випробувань αdist не застосовується. За можливості використовуйте сусідні елементи кладки; на великих елементах найближчу опору можна наблизити до 0,5 × hef.

Анкери встановлюються в щільні бетонні блоки з hef = 80 mm для короткочасного навантаження. Проєктувальник задає NEk = 1,5 kN та Ω = 1,0. ν_test для ненейлонового анкера в кладці за короткочасного навантаження дорівнює 3.

• Стандартний міст Staht t25: L = 63,5 mm при відстані між опорами adist 127 mm — це відстань у світлі між опорами вздовж моста (технічний паспорт Staht). L менше за 1,5 × 80 = 120 mm, тож застосовується αdist, а adist (127 mm) більше за 1,5 × hef (120 mm), тож рівняння B.12 виконується. αdist = 0,4 + 127 ÷ (5 × 80) = 0,718. Ntest = 1,5 × 3 ÷ 0,718 = 6,27 kN.
• Staht Bridge 375-25: L = 187,5 mm, більше за 120 mm, тож αdist = 1,0. Ntest = 1,5 × 3 ÷ 1,0 = 4,50 kN.

Ширший міст дає менше випробувальне навантаження і менше навантажує блокову кладку. Наш калькулятор випробувального навантаження розраховує його для будь-якої відстані між опорами та попереджає, якщо міст завузький для цього методу.

Анкер з ETA для певної категорії кладки, який використовують у каменях, слабших або менших, ніж зазначено в ETA, можна випробувати двома способами згідно з BS 8539, додаток B.2.2.

• Від 5 до 15 випробувань до руйнування (додаток B.2.2.1), результат визначають статистичними методами. Див. попередні випробування.
• 15 або більше випробувань до руйнування згідно з відповідним Європейським документом з оцінювання (EAD) та його технічним звітом EOTA. Для металевих хімічних анкерів у кладці (EAD 330076 з EOTA TR 053) N1 — це середнє значення 5 найнижчих результатів, а характеристичний опір дорівнює αdist × 0.7 × β × N_1, але не більше за значення в ETA для тієї самої категорії кладки.

Спосіб за EAD потребує більше випробувань, тому триває довше. Ці два способи дають різні результати; BS 8539 допускає будь-який з них.

Зниження через відстань між опорами не потрібне там, де EOTA TR 053 передбачає локальне руйнування: для анкерів глибиною понад 150 мм у багатошарових стінах з малої повнотілої цегли, для анкерів у розчинних швах, а також для анкерів у пустотілій або перфорованій цеглі. Проте опори все одно мають розташовуватися на відстані понад 1.5 × h_ef одна від одної й залишати простір для утворення зони руйнування. Див. вибір містка.

Випробувальний анкер дає інформацію про робочі анкери лише тоді, коли його встановлено так само, тому кваліфікований монтажник має точно дотримуватися інструкцій виробника, зокрема щодо очищення отвору. Свердліть свердлами в межах середнього допуску за ISO 5468; підходять нові свердла з контрольною маркою PGM. Перед випробуванням хімічних анкерів витримайте щонайменше рекомендований час затвердіння.

Перед випробуванням огляньте цеглу та шви навколо неї. Тріщини через цеглу або навколо її швів свідчать про пошкодження під час свердління чи встановлення.

Випробування на зріз потрібні рідко, оскільки опір зрізу зазвичай обмежується міцністю самого анкера або конструкції. Вони можуть знадобитися під час кріплення в кладку низької міцності. Див. випробування на зріз.